Страждання святого мученика Полихронія

Злий римський цар Декій [Декий <unk> імператор 249-251 рр.] , мучивши багатьох християн, відправився з усім своїм військом в Персію; перемогши перське військо і взявши в полон країну, він захопив області: Вавилон, Вактрину, Ірканію, Ассирію; знайшовши в цих землях багато християн, цар почав переслідувати їх і всяким чином мучити.

У той час у Вавилоні був єпископ Поліхроній, а з ним троє пресвитерів: Парменій, Еліма і Хризотель і два диакони: Лука і Муко. Девко, схопивши їх, наказав негайно привести їх, щоб принести жертву ідолу. Але святий Поліхроній сміливо сказав:

У Римі він написав начальнику Валеріану про свою успішну перемогу над персами, яку, на його думку, дав йому боги, і наказав організувати в Римі великий свято на честь богів, а християн мучити і вбивати.

Валеріан діяв у Римі відповідно до цього царського наказу. Коли огидний храм Сатурну в Вавилоні був завершений, безбожний Декій покликав на свій суд єпископа Поліхронія з пресвитерами і дияконами і сказав: "Ти той богохульник, який ні богів не шанує, ні царських наказів не виконує?" Святий єпископ, не відповівши ні слова, стояв мовчки. Тоді цар звернувся до пресвитерів і дияконів: "Ваш начальник мовчить! Але пресвіттор Парменій сказав:

<unk> Наш батько не мовчив, але не хоче забруднювати свої чисті і святі губи, виконуючи заповідь нашого Господа Ісуса Христа, який сказав: "Не давайте святого собакам і не кидайте ваших перлів перед свинями, щоб вони не побивали їх ногами і, повернувшись, не розривали вас". (Матвія 7:6) Чи добре забруднювати чисті роти гною?

І тут же наказав пресвітеру відрізати язик. Коли святому Парменію відрізали язик, він, незважаючи на це, чітко сказав, звернувшись до святого Поліхронія: "Святий батько, молись за мене, бо я бачу на тебе царя, Святого Духа, який закриває твої роти, а в мої вкладає мідну сотню.

Так дивує Бог у своїх святих: якому мова, йому наказує мовчати, а кому відрізана мова, йому дає дар слова, щоб показати Свою всемогутність. І сказав Декий єпископу: "Поліхроній, принеси жертву богам і будь моїм другом, і новий храм Сатурна я дарую тобі". Єпископ йому нічого не відповів. Декий, прийшовши в лють, наказав камінням побити його в рот, а святий, коли його били, підняв руки до неба і підняв очі, випустив дух.

Декій залишив тіло мученика поверженого перед храмом Сатурна. У найближчу ніч два благородні чоловіки, з перських князів, на ім'я Авдон і Сенніс, таємні християни, таємно взяли тіло святого єпископа Полихронія і поховали його біля міської стіни.

Коли святих привели, то залізничні окови звалилися з їхніх ший і рук. Дойшовши до міста Кордува, Декій наказав виставити приведені в'язнів на суд і сказав їм: "О, божевільні, і ви хочете загинути, ось я пропоную вам принести жертву безсмертним богам". Але пресвітер Парменія, якому відрізали язик, голосно відповів:

"О, ти, що наказуєш нам поклонятися ідолам, зробленим руками, нехай ти не поклоняєшся нашему Господеві Ісусу Христу, бо якщо не поклоняєшся Йому, то загинеш разом з твоїми богами".

Нехай Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, і Святий Дух, що на віки віків, дасть вам спокою. І всі сказали: "Амінь!"

Коли Господь Ісус Христос дав мені, грішнику, відрізаного язика, щоб я міг говорити, то, якщо ти маєш мову, то говориш з ними, щоб не прославляти правдивого Бога.

Діти, почувши це, пояснили його і своїм чарівництвом, і наказали взяти мучеників і відрізати їм голови, а тіла викинути за містом на дорозі, і поставити охоронців, щоб ніхто не взяв їх і не передав похованням.

У той же час цар Декій послав по всій Персії шукати християн і катувати їх; деякі з його слуг сказали йому: "Царю, ті полоненики, яких ти помилував і яким дав життя і свободу, християни; вони крадуть тіла християн, ховають їх у своїй селі і не поклоняються богам, навіть твоїм наказам не виконують.

"Хто ці нечестиві люди?" - спитав король з гнівом. Слуги назвали Авдона і Сеннаса. Король негайно наказав покликати їх до себе, і коли вони прийшли до нього, він сказав: "Чи ви настільки божевільні, що не розумієте, що тільки через те, що ви перемогли і підпали під владу римлян, як за неповагу до богів?" Вони відповіли: "Тож Христос дав нам перемогу над дияволом, тому що ми зневажаємо ваших богів".

Хіба ви не знаєте, що ваша душа в моїх руках, і ми поклоняємося Тому, Хто зійшов з неба на землю, щоб врятувати нас?

У той же день двоє інших благородних чоловіків Олімпій і Максим були звинувачені перед царем у тому, що вони християни, і цар, відразу ж, взявши їх, наказав бити їх палицями без допиту, кажучи: <unk> Вони не гідні того, щоб слухати їх слова, оскільки вони не шанують богів, і заслуговують смерті, вважаючи своїм богом померлого людини.

"Назвіть нам ваші скарби", - сказав Декій. "Святий Олімпій відповів: "Наші скарби, золото, срібло і всякий багатство - це наш Господь Ісус Христос, заради якого ми віддаємо своє здоров'я і презруємо всі земні багатства". Коли святі жорстоко били, вони казали: "Дякуємо Тебе, Господи Ісус Христос, що Ти полюбив вважати нас своїми рабами".

У п'ять днів тіла лежали непохоронені і нічого не торкнулося їх; на шостий день християни, взявши почесні останки, ночі поховали їх з честю.

Після цього безбожний Декій пішов до Риму, і з ним були привезені в ланцюгах святі мученики з Персії Авдон і Сенніс, яких Декій вев з собою для своєї слави, щоб влаштувати видовище римлянам.

Папа багато днів перебував у темниці; сюди приходили до нього таємні християни, привозили своїх дітей, привозили також родичів і знайомих, які від ідолопоклонства звернулися до Христа; вони були в темниці охрещені папою.

Потім, після цього, Декій зібрав весь римський сенат разом з начальником Валеріаном і представив їм привезені з Персії князів, пов'язані ланцюгами, але одягнені як князі; хоча вони були виснажені різними муками в дорозі, але для слави Декія були прикрашені золотом, сріблом і дорогоцінними одягами з дорогоцінними каміньми. Показуючи на них пальцем, Декій сказав: <unk> Подивіться на ворогів, яких боги і богині передали в наші руки. Це вороги римського царства.

Побачивши їх, весь римський сенат здивувався їхнім благородним обличчям, і, об'єднавшись жалем до них, прийшов до милосердя. Така благодать Господня дала своїм рабам, що ті, хто дивився на них, швидше прийшли до милосердя, ніж до люті.

Пожертвуйте богам, і ви отримаєте свободу, все ваше майно, ще більше багатства і отримаєте від нас велику славу. А святі відповіли: "Ми тільки пожертвуємо себе Богові нашим Господом Ісусом Христом.

Після цього цар наказав приготувати наранці шоу, щоб на ньому перських князів Авдона і Сенніса віддали на їжу звірам. Коли настало ранку і все було приготовано для показу, цар Декій не прийшов, а послав замість себе начальника Валеріана. Останній прийшов і вивів мучеників, спочатку почав спонукати їх до ідолопоклонства, кажучи:

"Збережіть себе, і принесіть пахочу на божий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жертовий жеро"

Тут стояв ідол Сонця, і Валеріан наказав воїнам, щоб вони привели мучеників до цього ідола і змусили поклонитися йому, але святі, підходивши до ідола, плюнули на нього.

І стали святі голі тілом, але в Христі облачені духом, і обдягли себе знаком хреста. На них були випущені спочатку два лева, а потім чотири ведмедя, але звірі не завдали їм шкоди і лежали під їхніми ногами, як охоронці. Тоді Валеріан сказав: "Це очевидно християнське чарівність!" І наказав звірам вивести, а озброєним увійти і вбити мучеників.

Святі були вбиті мечами; причепивши їх за ноги, вирвали тіла і кинули перед ідолом Сонця, щоб залякати християн, як наказував мучитель; вони лежали тут три дні.

Святий папа Сікст з кліром був замучений після них; його страждання разом з архідіаконом Лаврентієм згадується в десятий день серпня. Чесні мошти двох святих мучеників Авдона і Сенніса були в землі до царювання Константина Великого; а в дні його царювання, за Божественним відкриттям, вони були знайдені віруючими і перенесені в Понтіанську гробницу на честь і славу Христа Бога нашого Отця і Святого Духа славного вічно.

Амін [У римському мартиролозі пам'ять святих мучеників зазначена в різні дні; святий Дмитрий Ростовський об'єднав усіх їх у одну дружину, як постраждалих від одного і того ж Декія і як походження з тих самих країн. Мошти Авдона і Сенніса з IX століття знаходяться в церкві святого Марка в Римі; тут (в Римі) вони були від самої смерті святих.]