Страждання святого святомученика Аполлинарія

Пам'ять 23 липня У дні кесаря Клавдія [Клавдій - імператор 41-54 рр.] святий Петро, Апостол Ісуса Христа [Пам'ять святого А.

Петро 29 червня.] з багатьма його супроводжуючими християнами прийшов з Антіохії в Рим [Головне місто Римської імперії, розташоване в центральній Італії по обидва боки річки Тибр, при її вступі в море.] ; тут спочатку, увійшовши в юдейську громаду, він назвав себе юдеєм.

Він почав проповідувати про Ісуса Христа, свідчивши з Святого Письма, що Він був Сын Бога, і розповідав про всі знаки, які Господь Ісус зробив в Ізраїлі.

Коли Святий Апостол Петро щодня говорив у синагозі євреїв, то багато євреїв і римлян, що слухали апостола, повірили у Господа.

Невдовзі після цього апостол Петро сказав своєму учню Аполонію, який приїхав з Антіохії:

"Ти добре навчений у пізнанні Христа, Сина Божого, і повний досвід його божественного вчинку, тому, отримавши священний дух, йди до багатолюдного міста Равенна [місто італійської провінції того ж імені].

Равенна була заснована фессалітянами; ома її були побудовані на степах, канали частково замінили собою вулиці. 254 р. до Р. Х. не підкорялася римлянам; останні дали Равенні самоврядування і різні привілеї та льготи.

З 44 року Равенна стає місцем проживання єпископа, а з 432 року - архієпископа імператор Гонорій, врятуючись від Алариха, в 402 році обрав Равенну своєю столицею.

Після падіння Західної Римської імперії Равенна була взята Одоакром, королем Регулів; в 493 році після тривалої облоги Равенни захопив Теодорих Великий.

З 1275 року Равенна стає власністю знатного роду Полента, що раніше перебував у залежності від вассалу папи.

Равенна включена до складу Італійського королівства. - Нарівні з Римом, Константинополем і Солунью Равенна чудова пам'ятками стародавніх=християнського мистецтва з часу його переходу в візантійське мистецтво.] і, нічого не боячись, проповідуй там ім'я Ісуса Христа!

Промовлявши це, апостол Петро створив молитву і, поклавши руки на голову Аполінарія, призначив його єпископом міста Равенна.

І, прощаючись, він відправив його, заспокоївши його, і, наблизившись до міста, увійшов до одного військовослужбовця на ім'я Іріній, щоб відпочити.

Під час розмови з ним святий єпископ оголосив цьому Іринею про себе: хто він, звідки і для чого приїжджає в їхнє місто, і говорив про Ісуса Христа і Його божественну силу.

"Батько, я іноземець. У мене є син, який є сліпим. Якщо твої слова можуть бути зроблені, зцілій його, щоб він побачив, і я вірю в Бога твого, і слідую за ним.

Він наказав привести до нього сліпого. Коли його привели, весь його дім зібрався, щоб побачити, що станеться з ним.

- Боже всемогутній! приведи знання про Твого Сина в це місто, щоб не тільки тілесні, але і духовні очі цих людей просвітили, щоб вони пізнали Тебе, єдиного правдивого Бога і нашого Господа Ісуса Христа, Якого Ти послав для спасіння світу (зрівняйте Івана 17:3).

І в той же час відчинилися очі його, і він став бачити, і він впав перед ногами Бога, і батько його, і весь його дім. І вони повірили, і охрестилися в річці, що тече біля Равенни, і стали жити в будинку святого Ірінія.

І була там жінка, на ім'я Фекила, провідник війська, яка вже багато років лежала на ліжах і не могла бути вилікована.

Коли новохрещений воїн Іриней прийшов до трибуни і, побачивши, що він дуже засмучений нелікуваною хворобою своєї дружини, звернувся до нього з такою промовою:

Він запитав: "Звідки цей чоловік сюди прийшов?" Ірина запитав: "Чи він римлянин?"

- Не знаю, але мені здається, що він походженням не римський, а грецький. - Приведіть його таємно до мого будинку! - закінчив трибун розмову.

"Боже, що поспішаєш до мого Господа Петра, поспішай і до мене, щоб Твоє святе ім'я було прославлено в цьому місті і щоб Твоя воля була виконана тут". Коли святий увійшов до будинку трибуна, трибун вітав його:

- Добре, що прийшов, о лікар! Що може бути дійсно приємнішим, ніж холодна вода для спражного? - Нехай відпочиває, - сказав святий Аполінарій, - благословення Господа нашого Ісуса Христа над тобою. - Хто Той, кого ти назвав? - запитав трибун.

- Він Син Бога Живого (ср. Іоан.6:69), який оновлив весь загиблий світ, - відповів Аполлинарій.

-Я бачу, що ти галілеєць [Галілея - область на півночі Палестини; тут Господь Ісус Христос провів своє дитинство і юність; а Галілея була переважно і місцем Його проповіді; тому Господа Ісуса називали галілеянином (Мф.26:69).

У IV столітті греко-римський імператор Юліан Відступник помер (в 363 році) з такими словами, звернутими до Христа: "Ти переміг мене, галілеянине!" - звідси і послідовники Господа Ісуса носили ім'я галілеяни.] , - сказав трибун. - Правда, так, - підтвердив святий. - Чи вмієш ти лікувати? - запитав трибун.

- Ні, - відповів святий. - Я нічого не знаю, крім Ісуса. - А яка сила в Ісусі? - Сказав командир.

Тоді він покликав всіх своїх, і сказав до святого: "Ось моя дружина вже багато років лежить на ліжку і не тільки не лікується, але й погіршується.

щоб Бог відкрив ваші серця, щоб всі вірили в Нього". Він підійшов до ліжка, взяв за руку хворого і сказав: "У ім'я Господа нашого Ісуса Христа, вставай і повіри в Нього".

І жінка, усвідомивши, що вона зціліла, встала з ложка і проголосила голосом: "Немає Бога, крім Ісуса Христа, Якого ти проповідуєш".

І він повірив, і його дружина, і діти, і весь його дім. І багато інших народів, які були там, повірили і охрестилися.

З того часу святий Аполінарій почав перебувати в місті в будинку трибуна, і щодня до нього приходило багато людей, і він таємно навчав їх вірі в Христа і хрестив; віруючі ж віддавали своїх дітей святому для навчання книг.

І священик Божий збудував в будинку трибуна церкву з однієї кімнати і виконував в ній літургію і причащав віруючим божественні таємниці Тіла і Крови Христових.

Триваючи там 12 років, він рукоположив двох пресвитерів, Адерета і Калокира, а Маркіана, людину найблагородного походження, і філософа Левкадія постановив дияконами і шістьох людей кліриками і виконував з ними день і ніч молитви, прославляючи Бога.

Коли ж число віруючих росло, і чутки про ім'я і силу Ісуса Христа та Його проповідника поширювалися серед народу, то не могло залишитися невідомого чоловіка Бога, і про нього повідомили правителю міста Сатурніну.

Коли його викликали, він привів його до первосвящеників Равенського Капітоліусу і запитав його перед ними: "Хто ти?" - "Я християнин", - відкрито відповів святий. Князь запитав: "А хто Христос?"

Святий відповів: "Христос - Син Бога Живого, яким рухається все, що в небі і на землі і в морі.

"Чи ти не знаєш, що великий бог Зевс, який живе у столиці, є твоїм поклонником?"

Тоді священики ідолів сказали святому: "Тепер підійди і подивися на його великий храм, дивно прикрашений, і там побачиш зображення непереможного Зевса, і поклонися йому.

Святого Аполінарія привезли до храму, він увійшов, побачив багаті прикраси, посміявся і звернувся до священиків з такою промовою: "Ось скільки золота і срібла зібрано тут марно. Хіба не краще було ділити їх бідним, ніж марно повісити перед демонами?

Тоді безбожці переповнилися гнівом і люті, сильно побили святого, а потім, зв'язавши його за ноги, витягли за місто і викинули на берег моря, ніби мертвий; святого Аполінарія, ледь живого, його учні взяли і приховали в будинку вдови, яка вірила в Христа, і піклувалися про нього.

Через шість місяців один знатній чоловік на ім'я Воніфатій раптово став немов, і викликав до нього багатьох лікарів, але останні нічого не могли йому допомогти.

Жінка немого чоловіка поспішала до Бога, упала до ніг його і благала, щоб він прийшов до неї додому і зцілив її чоловіка. Святий Христос встав і пішов туди. Коли він увійшов до дому Оніфатія, одна дівчинка, яка мала нечистий дух, кричала:

"Вийди звідси, раб живого Бога! Якщо не пійдеш, то тебе знову прив'язують з міста". Святий наказав нечистому духу вигнати його з рабства.

"Господи Ісуса Христа, Ти закрив йому рот, щоб він не запрошував демонів на допомогу, відкрий йому їх зараз, щоб вони призивали Твоє благословенне ім'я і повірили, що Ти живеш на віки вічні.

Коли святий так помолився, а присутні християни сказали "амін", в ту ж мить розчинився язик немого і його рота відкрилися для хвалення Єдиного Бога, і він громко проголосив: - Немає іншого Бога, крім того, якого проповідує Аполінарій!

Через кілька днів безбожні, розгнівані демонами, знову схопили святого Аполінарія і жорстоко били, забороняючи йому не проповідувати про Ісуса, навіть не згадувати Його ім'я.

Святий лежав на землі і кричав: "Істинно Бог є Ісус Христос, який постраждав за людей.

Поган, не витримавши його свідчення, а Христа, кинули його босоногими на гарячі вугілля і, мучивши його, спалили на вогні.

І не входи в місто!" І він лежав поруч з містом і не припиняв навчати про ім'я Ісуса Христа. І всі богобоязливі приходили до нього і служили йому.

Збільшившись у числі від проповіді святого віруючі створили невелику церкву недалеко від міста на березі моря, і виконував в ній єрехи Боже святу літургію і звертаючись до Христа Бога хрестив у морі.

Через кілька років святий був вигнаний невіруючими і відправився до Італії в країну Емілія і тут проповідью, кого тільки міг, приводив до святої віри.

Пробуваючи в Емілії досить довго і навернувши багатьох до Христа, святий Аполлинарій знову повернувся в Равенну, де віруючі прийняли його з радістю.

Коли святий єпископ з кліриками увійшов до дому князя, вона померла. І почали плакати і голосно плакати як її батьки, так і всі домашні. Побачивши святого, Руфін сказав йому так:

- Нехай не прийдеш ти до мого дому, бо через тебе великі боги розгнівалися на мене і не хотіли, щоб моя донька померла.

"Я клянуся тобі здоров'ям твого кесаря, - відповів святий, - що не заважатимеш твоїй дочці йти слідами свого Спасителя, і ти побачиш силу нашого Господа Ісуса Христа, яку я проповідую".

- Я знаю, - відповіла Руфін, - що моя донька померла, але якщо я побачу її живою і говорячою, я прославлю силу твого Бога і не зупиню її від своїх спасителів.

"Господи Ісус Христос, Боже мій, що виконує всі прохання твого апостола Петра, мого наставника, виконай і мою прохання, - воскреси цю дівчину, оскільки вона Твоє творіння, щоб люди, які прийдуть, побачили Твою силу і зрозуміли, що немає Бога, крім Тебе".

"Встань і визнай твого Творця!" І вона в той же мить встала на ноги, і кричала голосном голосом: "Великий Бог Аполоніар, і немає іншого Бога, окрім Нього!" І тішалися батьки її і всі святі, що ім'я Господа Ісуса було прославлено.

І охрестилася дівчина, і її мати, і всі її домашні, і всі двісті двадцять чотири душі двох чоловіків і жінок, і багато інших греків повірили і охрестилися.

Але Руфін, проконсультант, боявся кесаря, і не хвалив його, але любив святих і служив їм таємно.

І багато людей, і навіть весь дім Руфана, почули про це до кесаря.

Цезарь ж, негайно послав свого наместника, на ім'я Мессалін, у Равенну позбавити Руфіну влади, а Аполлинарій наказав або змусити його поклонятися язичницьким богам, або вигнати в найвіддаленіші країни.

Мессалін, виконуючи волю кесаря, викликав Аполлинарія в преторій і перед капітолійськими священиками допитав його - хто він, звідки і чим займається.

"Святий, апостол і ученик з Антіохії, який присвятив свою роботу лише Ісусу Христу, Сину живого Бога, Який створив небо, землю, море і все, що в них,

"Хіба це не Христос, якого євреї вбили, який кілька років тому проповідував, що Він Сын Божий?"

"Якщо б Він був богом, то не помер би і не прийняв б богохульство, але тому, що Він згорблявся, був підданий стражданням і загинув смертельним покаранням. Для чого ти Його прирівнюєш до богів, я не знаю.

- Це Ісус Христос, про якого ти говориш, Бог був, є і буде вічно. Щоб визволити людський род від рабства ворога, Він смирився і втілився від Святого Духа в утробу чистої, не знайомою з чоловіком, і народився від неї невимовним.

"Все це ми і чули, - заперечив Мессалін, - але це малоймовірно. - Слухай мене, о судді! і слухайте, - закричав святий.

"Бог був в чистому тілі і творив дивовижні чудеса і знаки, а коли Його взяли євреї і розп'ятили, Він постраждав, прийнявши тіло Пресвятої Діви, а Божество залишилося чужнім стражданням і безсмерттям, цим Божественним і тілом Він воскрес з мертвих на третій день і з'явився багатьом, піднявшись на небо.

Небо, з якого він з'явився.

Він дав всім, хто вірить в нього, таку силу і владу, що в його ім'я вони могли виганяти демонів, лікувати будь-які хвороби і воскрешувати мертвих.

- Ти не зможеш переконати мене стати послідовником невідомого бога, якого не визнають Цезар і сенатори, - заперечив Мессалін. - Але зайди до міського капітоліуму і підніміть своїми руками дим великому і жахливому богу Зевсу. Якщо ж ти цього не зробиш, то я передам тебе.

Я примушу їх до страждання.

"Якщо я й ввійду в капітолій, то не принесу тютюну демонам, а принесу жертву слави моему Господу Ісусу Христу", - відповів святитель. Ідольські священики закричали: "Нехай мучить Аполлінарій!"

А святий під час цих мук кричав: "Я християнин!" - "Підтягайте його на місце мук", - кричав один з священиків, - "і мучіть ще жорсточе, поки він не віддасть хвалу безсмертним богам".

"Я визнаю живим Богом Господа Ісуса Христа і нікого іншого!" Через годину, Мессалин, наказавши послабити муки, звернувся до стражника: "Скажи мені, очарований, яку винагороду ти очікуєш за прийняті муки?

"У наших книгах написано: "Хто витримає до кінця, той спасеться" (Матв. 24:13), і хто помер за Христа, той буде жити: така винагорода для християнина.

Коли багато людей з поган, які повірили, побачили його страждання, вони прославили Бога небесного, побачивши його мужність і терпіння.

У той же час він наказав підготувати корабель з наміром відправити в затоку в Іллірик [Іллірик або Іллірія - римська провінція, про яку святий Апостол Павло в листі до римлян згадує як про межу його апостольської діяльності (15:19).

Греки називали Іллірією всю країну, що лежала на захід від Македонії між Дунаєм і Адріатичним морем. Римляни відрізняли: illyria barbara - північну гірську країну і illyria graeca - приморську країну, заселену грецькими колоністами.

Один з мучителів святого слуги, найсильніший з усіх на страждання, раптом був захоплений лютим демоном, упав на землю і помер, бо з нього демон вирвав його жахливу душу. А святий Аполінарій, виведень з мук, звернувся до Мессаліна: "Ти злий, чому ти не віриш у Сина Божого?

Це ім'я походить від єврейських слів, які означають долину Енн неподалік від Єрусалима, де в честь Молоха спалювали дітей.

Король Йосія скасував жахливий і гріховий звичай таких жертвоприношень; після цього в долину Енна стали викидати трупи страчених злидня, гнізди і всяку нечистоту; щоб знищити запах і заразу все це піддавали вогню.

Звідси і вислів геенна вогненна (Мф.5:22, 29; 13:9; Марк.9:47), геенна вогонь неугасяючий (Марк.9:43, 45).]?

Християни, побачивши таку жорстокість мучителя, більше не могли терпіти (их було багато), але, піднявшись на гнів, спровокували народний бунт; вони кинулися ні до язичників, ні до деяких людей і вбили; хотіли вбити і Мессаліна, але він, помітивши почався шум і народний бунт, побоювся і

Він відразу ж піднявся з місця і втік, сховаючись десь у фортеці.

Він наказав своїм солдатам схопити Аполінарія, кинути його в темницю, забити його ноги в колоди і не дати йому ні їжі, ні води, щоб він вмирав від голоду і спраги.

Але Бог, що всіх насичує, не залишив Свого раба, але послав ангела, щоб зміцнити святого, коли він заснув, і ангел Бога прийшов у в'язницю явно, так що тюремники дивилися на нього, і приніс ув'язненому Христу їжу і напої, які він взяв, і, вкусив, зміцнився і подякував Богові.

Через чотири дні Мессалін, почувши, що християнський учитель Аполлинарій все ще живий у темниці, наказав прив'язати його в важкі залізничні окови, таємно посадити на корабель і відправити до в'язниці.

Через кілька днів раптово піднявся сильний шторм, і море жорстоко хвилювалося, корабель розбився від тиску хвиль і всі потонули; вижив тільки святий Аполінарій з трьома священиками і двома воїнами з ними; захищені Богом, вони приплили невшкоджені до берега; ж залізні окови, в яких святий був

Ув'язнений, спав з ним, зламаний невидимою рукою, коли корабель, що зруйнований, почав тонути.

Коли вони вийшли на берег, вони спитали його: "Господи, до чого нам піти? Що нам робити?" Він відповів: "Віри в Господа Ісуса Христа і охрестись, і ти спасешся".

Вони одразу же, проклявши ідоли, охрестилися в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. І ходив святий з трьома священиками і двома новоосвіченими воїнами з одного місця в інший, аж до Мізії [Мізія - країна на півночі від Македонії, сусідна з Фракією], де ніхто їх не приймав.

І, побачивши одного прокаженого лежачого, сказав йому: Чи хочеш ти статися здоровим? І той сказав: Хочу. І той сказав: Віри в Господа Ісуса Христа. І той сказав: Бог мій очистить мене.

Святий Аполінарій, покликавши ім'я Господа Ісуса, торкнувся прокази цього чоловіка і той одразу ж був зцілений, відрекся ідолів, повірив у Христа і охрестився.

Також точно він привів до Христа багато невіруючих проповідуючи слово, коли йшов звідти по березі річки Дунай.

Потім він приїхав до Фракії і зупинився біля одного з поганських храмів, де стояв ідол нечистого поганського бога Серапіда, який спілкувався зі своїми поклонниками, тому що демон, який сидів у ідолі, відповідав тим, хто приносив жертви і запитував про будь-яку справу. Коли святий прийшов до нього, ідол мовчав.

І безбожні священики і всі поганські люди країни були дуже засмучені, що їхній бог мовчив. Після того, як вони довго розчаровували його, щоб він знову поговорив з ними, він навряд чи говорив.

"Ви знаєте, що цей ученик прийшов до мене з Риму і прив'язав мене, поки він не буде вигнаний".

Тоді язичники стали старанно шукати Христа-проповідника, і, знайшовши його, побили його безжально; потім, відправивши його до моря, там вони знайшли корабель, що плавав до Італії.

"Звідки ти прийшов, повернися туди". Подорожуючи вітром, ми пішли до Італії.

Поганські ж сильно розлючилися, дізнавшись, що християнський єпископ повернувся з вигнання, і задумали зло, шукаючи зручний час для виконання свого наміру.

Через деякий час, коли святий священик Бога виконував святу літургію в церкві, що знаходилася в селі одного відомого чоловіка, на ім'я Кіринея, на неї напали незнайомці в великій кількості і, розкинувши словесне пастирство Христа, схопили самого пастиря святого Аполінарія і побили його.

Вони прив'язали його в місто і передали головним священикам храму Зевса.

Коли люди побачили його, вони кричали: "Це не гідний Зевса, великого бога, якого він так часто зневажав, а його треба привести до Аполлона".

Коли святий був привезено в храм Аполлона, він вознёс молитву моєму Господу, і ідол відразу ж, упавши на землю, розкинувся в прах, а через деякий час, і цей непотрібний храм зруйнувався.

Християни, побачивши це, прославляли свого Всемогутнього Бога, а язичники, схопивши святого Аполінарія, привели його до князя, на ім'я Таврус, і передали йому мученика для осуду на смерть.

Він, зібравши весь радянський совет, запитав його перед ними: "Якою силою ти робиш ці чудеса та з якою силою зцілюєш хворих?" Святий відповів, що все здійснюється силою Христа, бо Христос є єдиним істинним Богом.

Суддя сказав: "У мене є син, який народився сліпим. Якщо ти зробиш його бачити в ім'я свого Христа, ми віримо, що Христос є Богом істинним, а якщо ти цього не зробиш, то ми тебе віддатимемо на вогонь.

І сказав він: "В ім'я Ісуса Христа, Розп'ятого, відкрий очі твої!" І в той же час він відкрив очі, і всі здивувалися.

І багато людей повірили в Господа.

Замість того, щоб визволити святого з рук невіруючих, губернатор відправив його вночі на свій маєток, в шість мільярдів [міліар або міля (римська) дорівнювала восьми стадіям; стадії - близько 88 наших саженців] від міста, під приводом, що там він буде тримати його в ланцюгах.

Але святий залишився в тому місті протягом чотирьох років, не в'язницях, а на волі, і всі віруючі і багато з поган приходили до нього, і він проповідував їм Євангелію до віри, і хрестився, і всіх, кого приводили до нього, він зціляв.

У ті дні у Римі був обраний кесарем Веспасіан [Веспасіан - імператор 70 - 79 рр.] і начальники священиків у Равенні написали листа Кесару в наступних словах:

- Якщо ти не знищиш чарівника Аполлінарія, шкідливого для твого царства, то поклоніння богам загине, а слава Риму зменшиться; бо щодня спокушуючи своїми чарівностями багато народів, він зневажає безсмертних богів і руйнує їхні храми; якщо один з його живих буде знищений, слава Риму знищиться у

Він буде жити вічно.

Цезарь Веспасіан, розглянувши це, написав Равену наступне: "Хто завдасть ганьби і ганьби богам, той повинен відплатити їм подарунками, або бути вигнаним з міста, бо не пристосоване помститися комусь за богів, бо вони самі можуть помститися своїм ворогам, якщо вони розлючені.

Коли такий відповідь кесаря прийшла в Равенну, патріцій [Людина знатна через своє походження.] Демосфен, який тоді взяв на себе правління над містом, схопив святителя бога Аполлинарія, вже похилого за роки і втомленого фізично від багатьох мук.

Громада язичників вимагала від Демосфена, щоб він або піддав Аполлинарію мукам, або відправив кудись далеко в небезпечну для здоров'я місцевість, де б він безвісти загинув.

Демосфен віддав святого сотнику під вартою, поки він не придумає, як його мучити і в які небезпечні місця відправити.

Через кілька днів він звернувся до святого Аполінарія з такою промовою: "О, пан і батько, не поспішай померти, бо твоє життя дуже важливо для нашого блага; але вийдеш вночі в село, де перебувають хворі, і залишайся там, поки не утихне народний заворушення.

Коли святий вийшов, деякі з ідолопоклонників, дізнавшись про це, послідували за ним і, натрапивши на нього на дорозі, били його і порізали, поки не подумали, що він мертвий, а потім пішли, залишивши його.

Коли настав день, учні прийшли і знайшли святого вже не дихаючим, і взяли його, принесли в місто до хворих, де він провів сім днів.

Перед своєю смертю, вся парада зібралася до нього, і він довгий час навчив її не відступати від святої віри Христової, огидати поганські непридатності, і пророчно передсказував, що будуть багато переслідувань проти церкви Христової, також передсказував, що після всіх важких лиха, буде повсюдно

ідолопоклонство і просвітлення благочестивого світла у всьому світі, християнські царі з'являться, і християни без перешкод приносять жертви живому Богові.

"Той, хто вірить у Господа нашого Ісуса Христа, не помре, але буде жити вічно".

І оплакували його всі віруючі, і поклали його чесне тіло в кам'яну могилу, і поховали його в глибині землі, бо боялися безбожників, щоб не порушити його тіло, вирвавши його з землі.

Стратився святий у десяті календи серпня (тобто 23 липня) у царювання у римлян Веспасіана, а у нас (християн) Господь наш Ісус Христос з Отцем і Святим Духом на віки віків.

Хр.; його тіло покоиться в Равенні, у церкві його імені, а чесна рука знаходиться в Римі, у храмі, присвяченому йому.] . ___________________________