Страждання святого великомученика Івана Нового
Не лише первісні мученики були вшанені Господом Христом, але і тепер, в останні часи, Він відкриває двері (царства) тим, хто його шукає, даруючи їм таку ж славу і дари.
Отже, почнемо розповідь про святого Івана, доблесного воїна Христа, сповненого благодаті Святого Духа, - хто він був, звідки походить і як виглядав обличчя і корона мученика.
Це місто має багато необхідних речей і служить зручним притулком для кораблів, які з усіх куточків припливають до нього; а його мешканці, будучи на березі моря, займаються торгівлею і мореплаванням, звідки і набувають собі засоби до існування.
Одного разу йому довелося з значним запасом товарів увійти на корабель чоловіка-іноземця, який був рідом фряг [Фрягами в Стародавньому Русі називали переважно генуезців, потої західні європейці взагалі.] , вірою не східної сповіди, нравністю грубий, немилосердний і безлюдний.
Під час плавання святого з чоловіком, ворог диявол почав заздрити непорочному житті Іоанна: він ледь витримав доброчесне життя блаженного, часто бачачи його в молитві і посту, блаженного і доступного для всіх, милосердного до тих, хто страждає на судні і до тих, кому доводилося хворити.
- Якщо ти проявляєш милосердя до свого брата, який страждає, то ти проявляєш милосердя до себе, а якщо ти потішаєш сумного, то ти потішаєш себе від Бога.
Перш за все, він мав намір відвести його від благочестивої віри і озброїв на нього видимого ворога, капітана корабля, який тримався іншої віри, який почав дорігати правоверному рабу Христа суперечками про східну (православну) благочестиву.
У численних словесних суперечках про віру, які були між ними під час морського шляху, святий Іоанн, як людина дуже мудра і кваліфікована в книжковому вченні, завжди перемагав фрегу і викривав його неправильність; а той гнівався на непереможного воїна Христа, дратувався, турбував його багатьма наказаннями і з почуттям ворожнечі замислював на нього зло.
Коли в нього розпалилася така ворожість, корабель приступив до берега біля Белграда, біля Босфору [За словами відомого історика церкви Е. Е. Голубінського, Белград - це теперішні Бессарабські Бельці.
Південнорусський мітрополит 1419), а також під час служби мученик постраждав від вогнепоклонників, а за грецьким мартирологом від магометанців.
По історії не бачимо, що ці вогнепоклонники були персами або магометанами: в половині 14 століття, коли приблизно помер великомученик Іоанн, Аккерман володіли Половці, у яких, як і у татар за часів Батій, міг бути поклоніння вогню.] , ревний охоронця своїх батьківських предань, і підняв перед ним таку клеву на святого Іоанна: - Начальник!
На кораблі зі мною прибув чоловік, який хоче відмовитися від християнської віри, яку дотримувалися наші батьки, прийняти вашу віру і бути учасником ваших традицій. Під час морського шляху він повідомив мені про це і підтвердив багатьма присягами, що не змінить свого наміру.
Якщо ти швидко приведеш його до нас, то будеш дуже поважаний твоїм народом, бо він дуже красномовний, і не останній з найвеличніших людей міста Трапезон.
- Я багато чув про тебе, чесний чоловіче, - чув, що ти любиш нашу віру і хочеш вступити в неї. Наша віра є предметом роздумів чесний і запалює любов до себе серця тих, хто розуміє її; прийнявши її з радістю, вона дає добробут і довгий вік; а християнська віра гідна насмішки.
Не затримуйся від неї і перед усім народним збором проклинай християнські традиції і закони. Тому тут зібралися всі разом, не виключаючи жінок і дітей, які чули про твою бажання визнати нашу світлу і славну віру.
Іди, чудовий чоловіче, стань разом з нами, з ясним голосом прославляй світле сонце, поклоняйся зірці, що перед сонцем, і приноси жертви небесним світильникам, які освітлюють всесвіт, тоді ти отримаєш багато почестей і великого статусу від нашого царя, а будеш нашим щирим братом і насолодишся життям, приємним для всіх людей.
Поки правитель з змішею злоби і хитрості говорив ці ласкаві слова, святий Іван, піднявши уявні очі, закликав до допомоги Господа, який сказав: "Коли ви будете притягнуті до царів і правителів за імені Моєго, не турбуйтеся заздалегідь, що чи що ви скажете, бо буде вам дано слово, якому не зможуть протистояти всі ваші противники" (Сура Марк 13:11).
Потім, побачивши мученика з відчутими очима, він витягнув руку і без страху відповів: "Я думаю, що ти явно брешеш, о начальниці! Я не говорив, що хочу відректися від свого Христа. Нехай не буде з мною цього, нехай Ісус Христос, мій Господь, ніколи не дозволить мені навіть таких думок у мені. Це - бажання ворога правди, твого батька, Сатани.
З'явившись в тебе, як у свій справжній посуд, він через тебе розмовляє зі мною, сподіваючись привести мене до загибелі, і змушує мене відступити від правдивого Бога, Творця всіх інших видимих і невидимих створінь, і самого цього сонця, якого ти шануєш як Бога, зачарованого владою темряви, і в божевільності віддаєш створінню честь, яка належить самому Богові.
Не спокушай мене на брехню, а, навчившись від мене таємниці правди, відклади, прошу тебе, ту туман безбожності, що лежить у твоїй душі, і будь сином світла, що блискує світанком божественного хрещення. І не вважай богом сонця, що видно на небі, а знай, що це світильник вогню, створений Творцем для служіння людям і створений на четвертий день. Чи може творіння бути Богом?
Сказавши це, святий Іоанн підняв руки і, подивившись до неба, сказав: "Я не відречусь від Тебе, Христе, Спасителю мого, від Отця вічного і від Духа святого слави, і не поклонуся сонцю, ні вогню, ні зорі, яку язичники називають Венерою, і не приношу жертви з розпусними пристрастями".
Запалений вогнем внутрішнього гніву мучитель часто змінював обличчя і не міг занадто довго терпіти слова чоловіка, який говорив проти нього, бо святий Іван серед численного народу прославляв того Христа, Якого начальник проклинував, визнавав Його правдивим Богом, і до кінця принижував і знищував нечесну віру або, точніше кажучи, обман правителя.
Тоді каторжник наказав солдатам розтребувати з нього одяг, що і раптово зробили солдати, і він стояв без одягу, в святому одязі Христа, а потім командир наказав покласти йому багато палиць і сказав:
Якщо ж ти не зробиш цього, то за нашу велику віру я не тільки розріжу твоє тіло цими палицями, але й підвергну тебе найстрашнішим стражданням, які не витримають людині, і в кінцевому рахунку поверню тебе гіркій смерті".
Я слуга і проповідник правди, в Трійці, благословенний, Бог, в якого я навчився вірити від моїх батьків і моїх батьків.
Тому не сподівайтеся почути від мене нічого іншого - як я говорив раніше, так і зараз кажу: поки я маю розум і керую моїм розумом, поки я не буду поклонятися створінню замість Творця і не буду поклонятися створінню замість Творця.
А потім, не затримуйся, беззаконник, відкривай свої приховані у тебе птахи і нелюдський настрій, і позбавься турботи про те, щоб придумати на мене покарання, - будь-яким способом покарання і смерті, направ мені до Господа Бога, до якого я сам звертаюся.
Зробіть, що ви хочете, але нехай не буде занадто довго в моїх вухах твоїх безбожних слів, про яких говориться у пророку: "Вони планують зло в серці, весь день розповсюджують війну". (Псалом 139: 3) І - нехай мої очі більше не дивляться на твоє безладне обличчя.
Бійте палицями, спалюйте у вогні, зануряйте у воді або розріжте мечами, і якщо у вас є інші, більш жорстокі, муки, не бійтеся їх завдати мені. Все це я готовий прийняти ради любові до Христа.
Ці слова мученика розпалили гнів жорстокого мучителя; він відразу наказав розтягнути блаженного на землю і безжально бити колючими палицями. Слуги били мученика Христа так жорстоко, що багато частин його роздрібленого тіла разом з палицями піднімалися в повітря, і все місце, де мучили святого, побігло кров'ю. Але доблесний мученик мужньо переносив це мучення і, піднявши розумні очі до неба, сказав:
"Дякую Тебе, Господи Боже, що змив мене своєю кров'ю від моїх гріхів, в які я впав через людську слабкість після святого хрещення.
Коли настав вечір, цар наказав прив'язати мало дихаючого мученика двома ланцюгами і кинути його в в'язницю до ранку для жорсткого страждання.
Раніше вранці жорстокий мучитель, сидячи на звичному судовому місці, наказав привести святого мученика Іоанна. Стражника Христа з'явився з яскравим обличчям і радісною душею. Подивившись на мученика і побачивши його яскраве і радісне обличчя, нечесний суддя дуже здивувався, як після такої люті муки в нього виявляється душа, і він радіє, - точно не переносив ніяких страждань.
Він сказав: "Дивишся, Йоанне, як тебе зневажали твоїм беззаконням? Ти ледь не втратив найсолодше і найдорожче життя, яке народжується людьми.
Однак, якщо ти послухаєшся моїх розумних поради, то тобі вже готове здоров'я: за кілька днів буде виліковано твоє поранене тіло, бо у нас є дуже досвідчені лікарі, які прийшли з Індії і Персії; але якщо ти хочеш далі залишатися християнином, знай, що тебе чекає ще більше зло.
(2 Кор. 4:16) Єдина річ, про яку я побоююся, - це витримати до кінця мої страждання за тебе, за Христа, що зміцнює мене, який сказав: "Хто витримає до кінця, той спасеться".
Забаженний цими мудріми словами святого, божевільний мученик потряслився від гніву і, випускаючи рыкання, як тварина, наказав знову розкласти мученика на землю і бити ще жорсточе, і довгий час слуги безжально били стражника, поміняючись один за іншим, так що і внутрішнє тіло мученика було поранено; він ж, підсумуючи устами, творив молитву до Бога.
Коли втомлені воїни, колишні члени тіла, який одягнений в адманатну душу, і люди всіх віків, зібрані подивитися на муки, почали кричати на поганого судді, засуджуючи його безжальний і суворий настрій, тоді мучитель наказав привести дикого і жорстокого коня, міцно прив'язати до хвоста ноги мученика, а одному з воїнів, що сидять на коні, гонити його по вулицях міста і тягнути Христового стражника, поки кінь буде в змозі втекти.
Коли ж вершник, що тягне святого, досяг до будинків євреїв і біг по їх вулицях, натовпи євреїв зневажали тягача мученика, і ці злі люди, пристосовуючи свої обличчя, кричали, кидаючи в нього те, що було в їхніх руках, роблячи беззаконний і безглуздий сміх. Нарешті один з євреїв втік додому, взяв голий меч, догнав тягача святого і відрушив йому чесну голову.
Таким чином, доблесний воїн Ісуса Христа завершив свій стражданський подвиг, передавши свою святу душу в руки свого Господа [Святий мученик помер, ймовірно, не пізніше 1340 року].
Коли настала ніч, можна було чітко побачити дивовижний чудо над тілом мученика: яскраво горіли безліч ламп, і три світлоносії чоловіки співали невимовлені священні пісні, і робили пахощі, і вогненний столб утвердився над тілом святого: це чудо бачили багато людей.
Один юдей, будинок якого був поруч з місцем, де лежало багатостраждане тіло, думав, що це християнські священики прийшли підняти його і дати звичайне поховання; він взяв лук і стрілу, підійшов туди і, бажаючи застрелити одного з тих видимих священиків, поклав стрілу, а потім з якомога більшою силою, як міг, витягнув лук.
Але коли він стріляв стрілу, стріла зачепила його до пальців правої руки, а лук до лівої руки, і він не міг ні стріляти, ні звільнити руку від лука і стріли. І так страждав цей єврейський, змей, всю ніч.
На світанку стали невидимими дивовижні чоловіки, схопився і вогненний столб, і лампи, і люди всіх віків, що збиралися на це місце, бачили розчарованого стрільця, що перебував у тому ж положенні, - як він витягнув лук зі стрілкою, так і залишився зв'язаний невидимою силою Божою, ніби залізними оковами.
За його словами, "Він був вбитий, і його тіло було поховане у церкві, і християни взяли його, і поховали його з честю".
Через кілька днів фряг, який зрадив святого на муки, хотів вкрасти його чесне тіло і відвезти до себе (на батьківщину): він вже покаявся у своїй злості. Одного разу вночі, вибравши зручний час, він прийшов з товаришами до могили мученика, розкопав місце, відкрив могилу і хотів взяти чесні останки.
Пресвітер відразу встав, поспішав на місце, і побачив гроб розкопану і відкриту, а тіло святого ледь не було винесено. Покликавши благочестивих людей, він розповів їм про те, що сталося, і всі прославляли Бога, який прославляє Своїх святих.
Там святі мощи перебували понад сімдесят років, і над ними часто вночі і вдень відбувалися різні чудотворні явища: іноді з'являвся якийсь дивовижний світло, іноді вогненний столб, іноді невимовний аромат виходив з гробу, виявлялися і зцілюючі сили.
Слово про це дійшло до правителя Молдови і помірям благочестивого і христолюбивого великого воєвода Олександра, чоловіка, який прикрасив себе багатьма чеснотами і любив мучеників; і дуже хотів мати у себе багатий скарб - чесні мощі святого мученика Христа Іоанна.
На зустріч вийшли великий воєвода з усіма вельможами, найсвятіший архієпископ з духовним чином і весь народ, радісно вітаючи прихід мученика з світильниками, ладанками і благовоний мир.
Великий воєвода, приклонившись до раку святого, обіймав його багатостраждальні мощи, торкався очима і ротами чесних рук мученика і, проливаючи радісні і багатолітні сльози, молився святому бути хранителем його держави.
А про колишні і наступні зцілення, які подавалися і подаються від мощей мученика одержимим різними хворобами, залишаємо, - зауважує описувач, - говорити самім тим, хто був привілейований, щоб вони проповідували про отримані від нього благодійства.
Так було доброю придбанням святого Івана: мало дав, але багато придбав, залишивши, як тягар, хитрому мучителю своє тіло, йшов не в Трапезонт, а в верхній Єрусалим, - в мученицьке обличчя як мученик, в лоно Авраама, до села святих, до благих притулок, до нескінченних загонів, де з'явилася Трійця Свята і Найсвятіша, якій слава, сила, честь, прославлення і поклоніння тепер і в вічні віки, амін. Тропар, 4: глас
Життя на землі добре годує стражданням, милосердями і частинними молитвами і сльозами, поки до страждання чоловіки не прагнули, персійський викрив свою безбожність, тим самим церква була утверджена і християни похвалили, Іоанна приспомнів.
Морську бездну плаваю купляю, з сходу тщалася ти до півночі: але Богові кликала ти, ніби Матвій митниця, ти ж купій залиши, і Тому слідувала кров мук, тимчасово викупивши неперевершене, і венчик прийняв тебе непобедний.